Наступний текст підготовлений за підтримки команди розробки гри Corsairs Legacy, а також з метою популяризації морської тематики в цілому та ігор про піратів зокрема. Слідкувати за новинами проєкту ви можете на нашому сайті, а також YouTube-каналі та в Telegram.

У цій статті Кирило Назаренко аналізує перший сезон серіалу Чорні вітрила (Black Sails).

Мушу зізнатися, що я не палкий шанувальник серіалів, але «Чорні вітрила» (Black Sails) я хотів би подивитися. З перших хвилин він приємно вражає і насамперед своїм антуражем. Тому що підкуповує відразу ж конкретність авторів, вони чітко заявляють, що дія відбувається у 1715 році і досить чітко дають зрозуміти, що це епізоди Стівенсона «Острів Скарбів».

Це такий приквел до «Острова Скарбів». У серіалі «Чорні вітрила» діє капітан Флінт зовсім несподіваний, такий романтичний, досить пафосний у якихось місцях, і дуже живучий персонаж, бо його вбивають майже не кожну серію, але ніяк убити не можуть.

Серіал «Чорні вітрила»: Джон Сільвер

У серіалі «Чорні вітрила» (Black Sails) йдеться про молодість Джона Сільвера, одного з головних героїв. Він досить балакучий, трохи боязкий, втім, це історія становлення Сільвера таким, яким він став у «Острові Скарбів». Звичайно, у серіалі «Чорні вітрила» (Black Sails) розповідається про історію знахідки тих самих скарбів, які потім були закопані на безлюдному острові і які шукав Джим Хокінс, доктор Лівсі, Сквайр Трелоні та вся ця чесна компанія.

Серіал «Чорні вітрила»: корабель Королівського флоту «Скарборо»

Говорячи про серіал «Чорні вітрила», варто сказати, що кораблі схожі на справжні, тішить досить правильно намальоване вітрильне озброєння, яке справді належить до першого десятиліття XVIII століття. Щоправда, як завжди, кораблі трошки завеликі й це звичайна справа, тому що на великому кораблі є де розвернутися і є що знімати.

Корабель, на який ми потрапляємо з перших хвилин першої серії серіалу «Чорні вітрила», коли його бере на абордаж капітан Флінт, виглядає дуже непогано: він не пластмасовий, він дерев'яний, він справді пропорційний людям, які на ньому діють. Загалом, корабельне обладнання на дерев'яному кораблі показано досить непогано.

Серіал «Чорні вітрила»: костюми персонажів

Також мені подобаються костюми персонажів у серіалі «Чорні вітрила», бо тут показано важливу різницю між костюмами панів: каптан і трикутний капелюх. Довгополий каптан введений у моду Людовіком XIV ще в 70-ті роки XVII століття, який носили з трохи коротшим камзолом, сорочкою, часто з мереживами, перукою, трикуткою, короткими штанами кюлотами, панчохами та черевиками.

Але цей костюм абсолютно не пристосований для будь-якої трудової діяльності. Але в цьому і був його сенс, тому що він мав показати, що власник цього костюма не працює руками, а є дворянином, людиною заможною. Ну і костюм матросів, який складається з коротких за сучасними мірками штанів (все-таки штанів, а не кюлотів), куртки, сорочки, якоїсь шапки. Матроси і взагалі всі персонажі брудні та спітнілі, що абсолютно виправдано, бо помитися на кораблі було ніде.

Серіал «Чорні вітрила»: Капітан Джеймс Флінт

Але ось що зовсім не тішить, так це наявність борід у персонажів серіалу «Чорні вітрила», причому борід а-ля Хемінгуей: борода охоплює все підборіддя та щоки, але досить коротка. Варто зауважити, що наприкінці XVII століття у Європі мода на бороду та вуса була абсолютно вигнана. Це неможливо раціонально пояснити, неможливо пояснити якісь рухи моди. Жодна панночка і жоден модний молодик цього пояснити не може, але всі знають, що носять саме так. Так от бороду у XVIII столітті у культурному суспільстві Європи не носили взагалі. Носіння бороди було ознакою абсолютної дикості. Я навіть не знаю, з чим це порівняти в сучасному світі.

Серіал «Чорні вітрила»: Едвард Тіч (Чорна Борода)

Деякі люди бороду таки носили, скажімо, знаменитий пірат Едвард Тіч — Чорна Борода. Він носив бороду як засіб залякування. Власне поява людини з бородою як у Льва Толстого викликала жах, ну якщо це був не слабосилий старий.

Так само, наприклад, у Франції існувала традиція носити бороду у полкових майстрів (або саперами ще їх називали). Це кілька людей у ​​кожному піхотному полку, які носили шкіряні фартухи та сокири, теоретично їхньою функцією було прокладати шлях своїм товаришам або через ліс, або прорубуючи якісь перешкоди супротивника. І борода якраз у французьких саперів була вирощена спеціально, щоб лякати противника, щоб показати, що це брутальні й безстрашні чоловіки, які ні перед чим не зупиняються.

Щобільше, навіть вуса вважалися ознакою певної дикості й, скажімо, в армії допускалося носіння вусів лише гренадерами та легкою кавалерією, тобто гусарам. Передбачалося, що гусари та гренадери — це відчайдушні люди, дещо божевільні, які кидаються на супротивника стрімголов. Але від усіх солдатів і офіцерів вимагали голити вуса і бороду.

Для піратів можна придумати виправдання — вони ж дикі, неприборкані. Але пірати все ж таки були людьми, які стежили за модою. Скажімо, триденна щетина чи тижнева щетина була б доречна на їхніх обличчях, бо прості люди XVIII століття голилися не щодня. Нагадаю, що тоді не було безпечних бритв, були лише небезпечні бритви, тож голитися самому було майже неможливо. Людей голили тільки цирульники, а цирульник, звичайно, хотів грошей за свої послуги ну і частіше, ніж раз на тиждень, як правило, не голилися. В армії вимагали голитися двічі на тиждень, але все одно кількаденна щетина трохи прикрашала.

Але, наприклад така борода, як у кока, з яким у перші хвилини першої серії в серіалі «Чорні вітрила» стикається Сільвер, або у капітана судна, на який нападають пірати, це зовсім неприпустимо. Навіть у Флінта борідка абсолютно нереальна.

Серіал «Чорні вітрила»: чорношкірий персонаж

Тут я, звичайно, впущу смішні моменти, де в кадрі іноді з'являються чорношкірі. Зрозуміло, що цього вимагає сучасність, зрозуміло, що толерантність змушує показувати нам чорношкірих і показувати нам людей монголоїдної зовнішності. Але хочу вас запевнити, що в Карибському морі серед піратів чорношкірих майже не було.

Раби, звісно, ​​були. Африканські раби в Карибському басейні з'являються вже у XVII столітті, але повинен сказати, що забобони були дуже сильні, і рабів за людей ніхто не вважав, враховуючи самих піратів. Тому приєднання чорношкірого до складу екіпажу піратського корабля — мені такі випадки невідомі. Теоретично вони були можливі, але вони мали бути неймовірно рідкісними і, якщо це все ж і ставалося, то, швидше за все, цю людину брати в екіпаж в ролі слуги, а не повноцінного пірата.

Якщо говорити про людей арабської зовнішності у якихось тюрбанах, то це в Карибському морі ще менш можливо. Ось у Середземному морі, де північне узбережжя Африки (теперішні Алжир, Марокко, Туніс) було гніздом піратства, там пірати араби, мусульмани в тюрбанах були б абсолютно доречні і ніхто б не дивувався. Але в Карибському морі, звісно, ​​немає. Я вже не кажу про якісь дикі образи монстрів з вампірськими криками, які вриваються на корабель за кілька хвилин після початку абордажу. Ну, залишимо це все на совісті авторів серіалу «Чорні вітрила».

Подивімося ж як відбувається абордаж. Пропустимо сцену, де Сільвер та цей кок з'ясовують стосунки. До речі, Сільвер одягнений дуже модно, в костюм молодого і досить заможного матроса початку XVIII століття. Але пропустимо цей епізод і подивимось на сам абордаж.

Серіал «Чорні вітрила»: момент зі сцени абордажу

Сам абордаж у серіалі «Чорні вітрила» знято за законами жанру: зрозуміло, що там щогли руйнуються, люди літають незрозуміло куди і як. Повинен скромно зізнатися, що я в абордажі ніколи не брав участі й бій XVIII століття на власні очі не бачив, але хочу припустити, що все-таки людина, в яку потрапляє тріска, куля, чи ядро,​​ гине досить некрасиво і при цьому він не робить якихось естетично красивих стрибків, якихось польотів. Все відбувається досить швидко та сумно. Але абордаж дуже швидко перетворюється на якісь позиційні бої всередині форту буквально на борту корабля.

Капітан і його матроси опиняються всередині приміщення, на вулицю ведуть вузькі щілини, з'являється якийсь білий туман, щоб нагнати страху на глядача і далі пірати чимось вибивають двері і вриваються в цю каюту. Тут я повинен зазначити, що абордаж мав на меті захоплення ворожого корабля. Це банальне твердження, але згадати його варто.

Захоплення корабля — це, в першу чергу, захоплення двигуна, тому що якщо ви заволодієте двигуном і системою управління корабля, то ви зможете його кудись вести. Якщо ваші противники будуть ізольовані в якомусь місці корабля, яке не дозволить їм керувати кораблем, то, в принципі, ці противники можуть там сидіти й надалі, доки у них не скінчиться їжа та вода, і вони не здадуться. Зрозуміло, що на пароплаві двигун знаходиться внизу, але у вітрильного корабля двигун, тобто вітрила, знаходяться зверху. Якщо команду ворожого корабля вдавалося загнати вниз, зазвичай це означало кінець її опору.

Теоретично можна було підірвати крюйт-камеру. Взагалі вибух крюйт-камери був відчайдушним актом. Насамперед усі розуміли, що загине той, хто підірве цю крюйт-камеру, і на таке вирішувалися одиниці. Тим більше маю нагадати, що у XVIII столітті ставлення до самогубства було трошки іншим. Більшість європейців були дуже віруючими людьми. Вони, звичайно, могли бути мерзотниками й негідниками, проте всередині в них сиділа ця думка, що самогубство — це смертний гріх, і цей гріх не можна ніяк спокутувати, бо здійснивши його грішник вже не має часу на покаяння, бо він уже вмирає.

Серіал «Чорні вітрила»: вибух на кораблі

Маю сказати, що в історії російського флоту у XVIII столітті було кілька випадків, коли моряки підривали свої кораблі. Один випадок був у 1738 році, коли капітан П'єр де Фермері підірвав свою дубель-шлюпку. Другий випадок був під час російсько-турецької війни 1768-1774 років, коли лейтенант Остен Сакен підірвав свою дубель-шлюпку. Але в обох битвах це була битва проти турків. Боротьба з турками завжди сприймалася як щось, що лежить поза полем законів і звичаїв війни. Крім того, обидва випадки у XVIII столітті не стали приводом їх тиражування та пропаганди, вони почали тиражуватися і стали частиною пропаганди лише наприкінці XIX і на початку XX століття. У XVIII столітті такі випадки вибуху свого корабля сприймалися як якийсь божевільний вчинок.

Тому, повертаючись до абордажу в серіалі «Чорні вітрила», ймовірність того, що моряки, що зазнали поразки в абордажі і загнані на нижні палуби, підірвуть крюйт-камеру, була вкрай невелика. А моряки, що захопили верхню палубу, природно отримували доступ до всіх органів управління судном і тому абордаж починався і закінчувався на верхній палубі. В нижній частині корабля він практично ніколи не відбувався.

Я більше повірив би в реальність сцени, коли капітан і його матроси будуть загнані, скажімо, на бак, або на ют, і останні акти опору відбудуться саме там. Але тоді, звичайно, неможливо було б зняти гарні кадри з такою світлотінню, зі світлом, що падає через амбразури, з якимось вибухом дверей за допомогою бочки з порохом.

До речі, чесно кажучи, на кораблі жоден псих не збирався підривати двері за допомогою бочки з порохом, бо це могло викликати пожежу. Набагато природніше у цій сцені серіалу «Чорні вітрила» було б вирубати двері сокирами. Навіть при штурмі фортець у XVIII столітті часто вдавалися до вирубування дверей сокирами. Тож скоріше я уявив би собі якогось величезного м'язистого пірата, який розносить двері в тріски за допомогою сокири.

Серіал «Чорні вітрила»: Капітан Флінт

Тепер подивімося наступний епізод серіалу «Чорні вітрила»: це поєдинок між Флінтом та його суперником на палубі цього корабля. Якщо бути точним, то це місце палуби називається шкафутом. Його обрано з кінематографічних міркувань, добре видно, що це заглиблення у верхній палубі.

Справді, так це й виглядало: у передній частині корабля знаходилася бакова надбудова, ближче до корми, між грот-щоглою та бізань-щоглою знаходилися шканці — ще одна надбудова, і ззаду бізань-щогли знаходився ют, який міг височіти над шканцями та в юті знаходилася каюта капітана.

При цьому шкафут не можна було використовувати так, як його використовують у серіалі «Чорні вітрила». Він був дуже захаращений: у центрі шкафуту стояв головний корабельний баркас, могли ще шлюпки стояти, так само там міг зберігатися запасний рангоут, тобто деталі щогл та реїв, які можна було замінювати у разі пошкодження. Шкафут був захаращений досить сильно.

Крім того, коли гармати артилерійської палуби були втягнуті всередину по-похідному, їх задні частини лафетів практично торкалися цього складу рангоуту в центрі шафи. Саме для того, щоб уникнути завалу на шкафуті, були побудовані містки на рівні шканців і бака, вздовж бортів, на яких стоять матроси, що дивляться на поєдинок Флінта та його суперника з таким "симпатичним" шрамом на обличчі. Так ось ці містки служили саме для того, щоб вільно переходити зі шканців на бак, не перелазячи через цю барикаду. Але зрозуміло, що кінематографісти серіалу «Чорні вітрила» зробили зі шкафуту щось подібне до амфітеатру, в центрі якого розгортається цей поєдинок.

До речі, повинен сказати, що ось так виблискувати голеним черепом, як робить противник Флінта у «Чорних вітрилах», було не прийнято. Дійсно у XVIII столітті, особливо у першій половині, чоловіки дуже часто голили голову та носили перуку. Це був суто гігієнічний захід.

До речі, перуки значною мірою з'явилися заради гігієни, тому що перуку можна було "просмажити" над вогнем, щоб вигнати з нього будь-яких паразитів, можна було його просто викинути або спалити. А голену голову можна було дуже легко тримати у чистоті.

Але показувати поголену голову людям абсолютно не прийнято. Щиро кажучи, це було таке ж табу, як показувати ту частину тіла, на якій ми сидимо в оголеному вигляді. Тому люди, які голили голову і не носили перуку, носили ковпаки або хутряні шапки, а позаяк у спеку це було важко, то голову пов'язували хусткою. Звичай пов'язувати голову хусткою пов'язаний із тим, що лисину треба було якось прикрити. І пірати, які були людьми небагатими, цілком могли цю хустку носити, тому на персонажі зі шрамом хотілося б цю хустку побачити. Але те, що в нього немає ні вусів, ні бороди повністю відповідає моді XVIII століття, і тут причепитися нема до чого.

Серіал «Чорні вітрила»: образ Капітана Флінта

Сам Флінт у серіалі «Чорні вітрила», звісно, ​​не зовсім відповідає ідеалам доби. Ось навіть якщо взяти зачіску Флінта: у нього коротко стрижене волосся.

Чоловік XVIII століття якщо носив волосся, то довге, воно має спадати до плечей або було ще довше, і коли воно йому заважало, він заплітав його у хвостик або в косу. Тому Флінту потрібно було зробити кіску чи хвостик, але автори серіалу «Чорні вітрила» чомусь вирішили цього не робити. До речі, в одній зі сцен поєдинку добре видно кілька хлопців східної зовнішності в тюрбанах, які сидять на містках над шкафутом та спостерігають за поєдинком.

Ще одна дивна деталь — це плечові ремені. Плечові ремені у XVIII столітті широко використовувалися для носіння патронних сумок. Це був основний спосіб носіння патронної сумки: через ліве плече на широкому шкіряному ремені. Ось шпаги чи шаблі носили на плечовому ремені, але це була скоріше східноєвропейська традиція. Якщо уявити якогось польського кавалериста цього часу, то тут я цілком погодився б з плечовим ременем, правда досить вузьким.

А ось у західній Європи віддавали перевагу поясній портупеї, на якій висіла шабля, або шпага, або тесак. Причому піхотинці однозначно вважали за краще поясний ремінь. Ця традиція тривала аж до Наполеонівських воєн, коли змінилася мода, і носіння клинкової зброї на плечовій портупеї знову узвичаїлося. Ось ці широкі ремені, які перетинають груди героїв у серіалі «Чорні вітрила», мабуть, дуже сподобалися художникові костюмів, і він вирішив, що це буде класно.

Серіал «Чорні вітрила»: бій персонажів

Подивимося, чим же б'ються ці персонажі. Вони борються нормальною клинковою зброєю. Власне, це найбільше нагадує ті морські кортики або тесаки, які справді широко використовувалися. Це зброя мала злегка викривлений меч, але була трохи коротшою, ніж нормальна шабля. Довжина нормальної кавалерійської шаблі була близько метра, принаймні не менше 90 см, тому що вершникові потрібно було, по-перше, дістати супротивника на коні, по-друге, дотягнуться до пішого супротивника. А ось на кораблі довга шабля була скоріше шкідлива, і довжина клинка кортиків становила близько 60-70 см. Ну ось якусь таку зброю ми й бачимо в руках персонажів серіалу «Чорні вітрила».

Правда на Флінті одягнений дуже широкий шкіряний пояс із заклепками. Він, мабуть, його зняв із якогось металіста, бо у XVIII столітті однозначно таких поясів не було. А на його противнику шкіряні напульсники — теж, певне, у металіста якогось запозичив, бо це теж малореальна деталь.

Ще привертають увагу козацькі шаровари з м'якими чоботами, в які одягнений противник Флінта. Любов до чобіт — це така кумедна деталь нашого кінематографа. Слід зазначити, що у Західній Європі з м'якою шкірою були великі проблеми. Чоботи з м'якої шкіри – це суто східноєвропейське явище. Польська, угорська, українська, російська людина могла дуже широко використовувати чоботи з м'якої шкіри, це було улюблене та зручне взуття. На заході Європи чоботи у XVIII столітті, особливо у першій половині, існували лише у вигляді ботфортів.

Серіал «Чорні вітрила»: ботфорти XVIII століття

Ботфорти — це високі, вищі за коліна, чоботи з дуже жорсткої шкіри, вони майже не згиналися, ну, можливо, біля щиколотки вони трохи гнулися. Ботфорти — це спеціальні кавалерійські чоботи, вони служили двом цілям: по-перше, вони захищали ногу від удару зброї піхоти (піхотинець не міг багнетом пробити ботфорти), з іншого боку, ботфорти були дуже корисні у разі падіння коня, бо зіскочити з коня, коли він падає, вершник XVIII століття не міг. Індивідуальна кавалерійська підготовка у західній Європі була не дуже розвинена в цей час і нога в ботфорті була захищена від перелому. Зрозуміло, що кінь досить важкий, він падав боком, а зламана нога у XVIII столітті означала ампутацію, що, безумовно, було неприємно. Тому ботфорти були дуже корисними для кавалериста.

Але, якщо кавалеристи йшли пішки, то вони знімали ботфорти й ходили в черевиках, тому що ходити в ботфортах було майже неможливо, в них можна було ледве шкутильгати. Тому якісь чоботи на піратах на початку XVIII століття у Карибському морі — це річ недоречна.

Ближче до кінця XVIII століття, а в західну Європу зі Сходу приходить мода на чоботи з порівняно м'якими халявами, в епоху Французької революції це взуття стає дуже популярним, але не на початку XVIII століття.

На початку XVIII століття більшість моряків ходили босоніж, тому що підошви були з гладкої шкіри, жодних протекторів на підошвах не було. Цвяхами підбивати підошву на кораблі теж було не можна, бо палуба від цього дуже псувалася — підбивали дерев'яними цвяхами. Палуба, звичайно, була мокра, тому босоніж матросам було набагато зручніше, не кажучи вже, що в тропіках це не викликало якогось дискомфорту. Якісь поважні люди на кораблі, офіцери, звичайно, могли ходити в черевиках, просто тому, що босоніж ходити їм не годилося. Але жодних чобіт, звичайно, на кораблі бути не могло.

Далі хлопці у серіалі «Чорні вітрила» борються як у кіно: вони дуже довго вбивають один одного, вся фізіономія того й іншого у крові. Нам навіть детально показують руків’я кортика супротивника Флінта. Це така типове  руків’я шпаги, це мідний виливок, який лежить в руці і невелика чашка, що захищає руку і дужка.

Але чому любили відливати руків’я холодної зброї з міді? Тому що важка ручка була противагою клинка. За наявності легкого руків’я довгим мечем дуже важко володіти, тому що у нього буде велика інерція. Якщо у вас важке руків’я, то у вас врівноважується клинок і ви можете набагато легше крутити їм у руці, попри те, що зброя виходить важчою. Я вже не кажу, що важким руків’ям можна вмазати у фізіономію супротивника за потреби або по голові вдарити.

Серіал «Чорні вітрила»: бій на кораблі

Але ця бійка, як ми розуміємо, закінчується перемогою Флінта, він вбиває свого голеного супротивника на радість усім в серіалі «Чорні вітрила». Я не говоритиму банальні речі, що в будь-якому ковбойському фільмі бійка завжди триває в 10 разів довше, ніж вона тривала б насправді. Навіть одного удару, який завдає герой, достатньо для того, щоб вбити супротивника. Але якби такі короткі бійки показували в кіно, це було б не кіно.

Тепер перенесімося до 8-ї серії серіалу «Чорні вітрила» і погляньмо на бій Флінта, який він намагається нав'язати іспанському кораблю, і який раптово переривається спробою бунту на кораблі Флінта. До речі, про персонажа в окулярах із металевою оправою, який намагається повалити Флінта. Не треба дивуватися, окуляри такого вигляду справді у XVIII столітті були поширені. Ще в XVII столітті в Голландії лікарі часто виписували окуляри з діоптріями. Людина в окулярах у XVIII столітті була абсолютно нормальною і її можна було часто зустріти на вулицях міст.

Зрозуміло, що окуляри коштували недешево, і простий селянин навряд чи міг їх носити. Але люди середнього достатку окулярами користувалися. Більш того, були поширені ще окуляри із зеленим склом, тому що вважалося, що ці окуляри уберігають очі від яскравого світла і при деяких хворобах їх теж носили.

Серіал «Чорні вітрила»: морський бій

Погляньмо на сам морський бій у серіалі «Чорні вітрила». Ідея Флінта виглядає дуже розумною. Він намагається поставити ворожий корабель у два вогні, але при цьому сам корабель Флінта знаходиться на шпрингу чи кінематографісти думають, що він знаходиться на шпрингу.

Якоїсь миті нам показують корабель з-під води й ми бачимо два троси, які сходяться в одну точку від якої йде ще один канат кудись углиб океану, і там, мабуть, є якір. Але така конструкція була б доречною на річці, де є виражена течія. У морі ставили корабель на шпринг за допомогою двох якорів: від носа тягнувся один якірний канат, від корми — інший якірний канат, вони йшли в різні боки і цим забезпечувалося стійке положення корпусу корабля. Це було дуже важливо, бо якби корабель став на один якір, припустимо кинутий з носа, то вітер міг би обертати цей корабель.

Якби мали справу з гаванню, зазвичай дуже тісною, то кораблі могли зіткнутися, переплестись якірними канатами один з одним, що дуже ускладнило б підйом якоря. Але в морі все ж ставити корабель на два якорі було доцільніше, але не на таку дивну конструкцію. Ще мені було б цікаво дізнатися, як вони цей якір туди кидали і як вони збираються його підіймати.

Далі маневр взяття іспанського корабля у два вогні. Він тут творчо показаний: його хочуть ще обстріляти поздовжнім вогнем із носа та корми. Це дійсно адекватний бойовий прийом, особливо стрілянина з корми була вкрай небезпечною і це показано у серіалі «Чорні вітрила».

При попаданні ядер у кормову перегородку вони завдавали дуже великої шкоди, тому що вони пролітали крізь усю палубу. При попаданні в ніс корабля збитків було трохи менше, тому що в носі ядра могли вдаритися об борт, а борти в носовій частині корабля плавно сходилися і вони певною мірою могли відбивати ворожі ядра. А ось кормова перегородка була досить слабкою і ядрами пробивалася досить легко.

Серіал «Чорні вітрила»: мушкети піратів

У процесі підготовки до бою в «Чорних вітрилах» ми бачимо процес заряджання мушкетів, там мелькають шомполи, якими заряджають зброю, прибивають заряд та кулю. Єдине, звичайно, погано, що ці шомполи металеві. Металеві шомполи виникають як масове явище лише 50-ті роки XVIII століття. Взагалі їх на озброєння вперше запровадив Фрідріх Великий у Пруссії. Металевим шомполом солдат міг енергійніше заряджати свою рушницю і таким чином досягалося прискорення заряджання. До цього шомполи були виключно дерев'яними.

Крім того, нам у кадрі показують ще лезо абордажної сокири. Цілком нормальний набір озброєння: до речі і мушкети, і пістолети, і абордажні сокири, і кортики — все це широко використовувалося. Але чомусь абордажних пік у кадрі серіалу «Чорні вітрила» не видно, адже вони дуже широко використовувалися. Це була дешева, доступна зброя, доступна абсолютно кожному.

Коли нам показують командирів, які розглядають ворогів у підзорні труби, іспанський капітан чомусь виявляється одягнений за модою 90-х років XVIII століття. Дуже смішно: круглий капелюх, пишно збите, напудрене волосся. Так у 1715 чи 1720 роках точно не одягалися. Для чого це знадобилося художнику костюмів незрозуміло.

Серіал «Чорні вітрила»: іспанський корабель із прапором

До речі, ще одна неточність у серіалі «Чорні вітрила»: ми бачимо іспанський корабель під прапором із дуже характерним червоним косим хрестом із виступами. Це бургундський хрест. Справді, цей прапор використовувався іспанцями в XVI й XVII століттях. Але в 1701 році починається війна за Іспанську спадщину, яка закінчується в 1713 і перемагає в ній не австрійський претендент на Іспанський престол, а французький претендент. І під час цієї війни прихильники австрійського претендента використовували цей старий прапор з бургундським хрестом. А коли перемогли прихильники французького претендента, запроваджено новий іспанський прапор: біле полотнище з гербом Іспанії досить складного малюнка. Під цим прапором іспанські кораблі плавали до 80-х XVIII століття. А в 80-ті роки XVIII століття було запроваджено знайомий нам червоно-жовто-червоний іспанський прапор, який і зберігається до сьогодні.

Але чому, якщо перша серія починається 1715 року, у 8-й серії серіалу «Чорні вітрила» з'являється цей прапор — науці невідомо. Втім, можливо, це пов'язано з тим, що цей прапор народ хоч трохи знає, а прапор, який функціонував реально в 1713 році до початку 80-х років, про нього мало хто чув. Можна було б вустами якогось наївного пірата поставити запитання: "Дядечку, а що в нього там на кормі?" А якийсь старий пірат сказав би: "Хлопче, в Іспанії тепер прапор новий".

Далі ми бачимо спробу стріляти по кормі іспанського корабля. Мені здається, що руйнування там мали бути трохи більшими, ніж нам показали. А далі — це залп іспанця у відповідь. Виявляється це корабель з трьома артилерійськими палубами. Природно, кораблю Флінта сильно дістається і всі летять у різні боки, у тому числі сам Флінт, який ніби тоне в кінці 8-ї серії серіалу «Чорні вітрила». Мабуть, він не втопиться зовсім, але, він майже втопився.

Повертаючись до зовнішності корабля в серіалі «Чорні вітрила», мені не сподобалися залізні стійки леєрів на палубі, бо, звичайно, ніяких залізних стійок леєрів у ті часи не було. Все було дерев'яне.

До речі, в пафосній сцені, де ось цей персонаж в окулярах цілиться у Флінта з пістолета, на другому плані миготить дядечко схожий на таліба з рушницею в руках, на стовбур якого надіта мортира. Це реальна технологія XVIII століття, її використовували в англійській армії, щоправда, не дуже довго.

Ідея була в тому, що рушниця заряджалася холостим зарядним порохом, без кулі, в мортиру вкладалася маленька бомбочка або ручна граната, потім відбувався постріл. У момент пострілу спалахувала дистанційна трубка і ця граната летіла у ворога метрів на 100 як мінімум, залітала кудись і вибухала.

До речі, шомпол у цього персонажа дерев'яний і товстий, він стирчить під стовбуром, і це тішить. Таки металеві шомполи тут не скрізь. А ось пістолет, який тримає цей дядечко в круглих окулярах — це скоріше дуельний пістолет кінця XVIII століття. У нього дуже відігнуте руків'я, як у сучасного пістолета. Для початку XVIII століття це не дуже реалістична зброя.

Серіал «Чорні вітрила»: гармата на кораблі

Гармати в серіалі «Чорні вітрила», до речі, досить непогані. Вони чавунні та респект за це авторам, бо мідні гармати на флоті використовувалися вкрай рідко. Але це чавунні гармати кріпосного зразка. Тут є один мінус: якщо придивимося до їхньої казенної частини, то на ній знаходиться "шишка", яка називається винград, від слова "виноград", тому що ця деталь спочатку була схожа на виноград. Коли в XVI - XVII століття гармати багато прикрашалися, тут на цей винград накинута якась незрозуміла мотузкова петля.

Але на реальному кораблі це була б небезпечна штука, бо на корабельних гарматах винградів не було, а було таке кільце, через яке пропускався дуже товстий канат. Я сказав би, що при тих гарматах, які тут показані, це, ймовірно, 12-фунтові гармати, що стріляли ядром вагою близько 6 кг, канат мав бути щонайменше товщиною сантиметрів 5-6. Цей канат пропускався через таке кільце і двома кінцями кріпився до потужних кілець у бортах. Ця система служила для того, щоб гармата при віддачі не відкотилася надто далеко від борту і щоб за будь-яких обставин ця гармата не виїхала далеко зі свого місця. Тому що гармата, яка зірвалася з місця, в шторм могла трощити все що завгодно на кораблі, і це було дуже страшно. Цей канат називався брюком. Тому ось так петелькою накинути брюк на винград і вважати, що ви в безпеці, було легковажно з боку героїв серіалу «Чорні вітрила».

А так, загалом, решта показано відносно непогано. Я б сказав, що ті зауваження, які мені спали на думку і які я виклав вище, це зауваження до дуже хорошого серіалу. На тлі того, що серіали дуже часто робляться "лівою задньою ногою", серіал «Чорні вітрила» справляє приємне враження.

З комплементів маю сказати, що гарматні верстати пофарбовані у червоний колір. Це є абсолютно правильна деталь. Взагалі червоний колір у XVIII столітті дуже любилий ним фарбували й внутрішню частину бортів суден, і багато корабельних деталей, і малювали червоні смуги на бортах, і в червоний колір фарбували гарматні верстати. То був модний колір.

Отже, іспанському кораблю вдається таки вирватися з тієї пастки, яку їм підлаштував Флінт. Він розвертається бортом до своїх супротивників і дає вбивчий залп, через який Флінт вилітає за борт і починає тонути.

На цьому закінчу огляд першого сезону серіалу «Чорні вітрила». Можливо, другий та третій сезони теж стануть об'єктом нашого огляду.

Сподіваємося, цей матеріал виявився для вас корисним!

Дізнатися більше про проєкт Corsairs Legacy – Historical Pirate RPG Simulator, а також додати його до списку бажаного можна на сторінці гри у Steam.