Ця стаття підготовлена в ході розробки гри-симулятора життя пірата Corsairs Legacy з метою популяризації морської тематики в цілому та ігор про піратів зокрема. Слідкувати за новинами проєкту ви можете на нашому сайті, а також YouTube-каналі та в Telegram.

У цьому матеріалі Кирило Назаренко проаналізує список актуальних моделей кораблів з Корсари: Кожному Своє (ККС), який підготувала команда гри Corsairs Legacy разом з BlackMark Studio.

Почнемо огляд кораблів Корсарів Кожному своє з Тартани. Мені здається, вийшло досить переконливе латинське вітрило (трикутне вітрило) і косий стаксель (трикутне вітрило, що підіймається попереду фок-щогли) або косий клівер (трикутне вітрило, що йде від щогли до бушприта). Загалом виглядає досить непогано. Це цілком реальний варіант простого вітрильного озброєння невеликого судна.

Кораблі Корсари Кожному своє: Тартана

Є інший варіант тартани в Корсарах ККС з двома латинськими вітрилами, але мені здається, що це трохи складний варіант для такого маленького судна з таким коротким корпусом. До речі, було б дуже гарно, якби розробники Корсарів використали варіант постановки латинських вітрил метеликом. Це було типово для руху з попутним вітром на суднах такого типу, коли одне вітрило поверталося праворуч, а інше ліворуч. Таким чином, довгі сторони цих вітрил знаходилися по різних бортах, і виходила ефективніша робота цього вітрильного механізму.

Кораблі Корсари Кожному своє: Тартана з двома вітрилами

Далі під назвою "люгер" у Корсарах: Кожному своє (Корсари, ККС) фігурують трищоглові кораблі. Хоча, на мою думку, люгер був би ідеальний, якщо прибрати цю передню щоглу і задню щоглу, що приліпилася на кормі (задня частина корпусу судна) дуже безглуздим чином. Але низько опущений, майже горизонтальний бушприт (дерево, що виступає вперед з носа парусного судна) - це характерна для люгера конструкція. Але при цьому в Корсарах Кожному своє ще чомусь зображені рейкові вітрила (різновид латинських вітрил) з похилими рейками, хоча люгеру більше були б притаманні класичні косі вітрила.

Кораблі Корсари Кожному своє: Люгер

Люггер Сірен в Корсарах ККС є приблизно тим самим. Головна претензія – надто багато щогл на дрібних суднах. Потрібно пам'ятати, що в вітрильну епоху кількість різновидів парусного озброєння одно- і двощоглових суден була гігантською і це можна було б обіграти в комп'ютерній грі. Тоді як озброєння трищоглових суден було дуже стандартним, воно відрізнялося лише дрібними деталями. Мені здається, що автори Корсари: Кожному своє чомусь не доопрацьовують цю лінію, вони чомусь хочуть насадити на свої судна якнайбільше щогл. Навіщо вони це роблять – не дуже зрозуміло.

Кораблі Корсари Кожному своє: Шлюп

Тут є корабель, який названий "шлюпом", ось його я скоріше б назвав люгером. У нього є кілька прямих вітрил на єдиній щоглі, довгий бушприт з трьома кліверами і велике гафельне вітрило (вітрило, що має форму неправильної трапеції), що кріпиться так само до цієї щогли.

Кораблі Корсари Кожному своє: Баркентина

Якщо говорити про те, що в грі Корсари Кожному своє (ККС) названо баркентиною, то це знову трищоглове судно, причому передня щогла з прямими вітрилами, решта — переважно з косими. Але в принципі для баркентини кінця XVIII та XIX століття це характерно. Баркентина — це шхуна-барк, тобто судно, що поєднує озброєння барка і шхуни. Передня щогла з прямими вітрилами ніби від барка, а задні щогли з косими вітрилами від шхуни, але якщо це робити правильно, то грот (нижнє пряме вітрило на грот-щоглі) не повинен був потрапити в озброєння цієї баркентини.

Кораблі Корсари Кожному своє: Барк

Серед кораблів Корсарів Кожному своє є судно під назвою "барк", яке являє собою трищоглове судно з прямими вітрилами на фок-щоглі (перша щогла, рахуючи від носа судна) і грот-щоглі (друга щогла, рахуючи від носа судна). Власне це судно з класичним прямим вітрильним озброєнням. На бізань-щоглі (третя щогла, рахуючи від носа судна) є прямий марсель і гафельне вітрило в нижній частині щогли.

Тут навіть, можливо, забагато вітрил повішено на бушприт, бо тут є два клівери і ще два прямі вітрила під бушпритом. І форма корпусу швидше натякає на те, що це судно належать до початку XVIII століття, тому що у нього є розрив верхньої палуби, тобто тут відкритий шкафут (середня частина верхньої палуби) з досить довгими шканцями (палуба в кормовій частині) та ютом (кормова надбудова судна). Але, можливо, треба було трохи зменшити кількість косих вітрил і тоді це було б невелике щоглове судно, яке я швидше назвав би фрегатом початку XVIII століття. Але в тому вигляді, в якому воно зображене у грі Корсари, це не дуже реалістичне судно.

Кораблі Корсари Кожному своє: Торгова шхуна

Торгова шхуна — це нормальна шхуна, але в мене все ж таки є до неї претензії. За класичним визначенням шхуна це судно з косим вітрильним озброєнням. Тобто, якщо ми візьмемо те, що зробили автори гри Корсари: Кожному своє, приберемо прямі вітрила з фок-щогли, тобто з передньої щогли, залишимо тільки косі, ми отримаємо нормальну шхуну. Навіщо було прилаштовувати прямі вітрила до передньої щогли — незрозуміло. Взагалі весь сенс шхуни був у тому, що косі вітрила набагато легше обслуговувати, ніж прямі. Для їх обслуговування не потрібно нікуди підійматися і можна працювати з палуби. Тому торгові судна, які завжди зазнавали дефіциту команди, дуже добре ставилися до озброєння шхуною. Це дозволяло заощадити на кількості людей. Тому ставити прямі вітрила на шхуну було безглуздо.

Кораблі Корсари Кожному своє: Флейт

Ось флейт мені подобається, він справді схожий на нормальне судно XVII століття. Воно трищоглове. На фок-щоглі та грот-щоглі прямі вітрила, причому великі марселі, що було характерно для XVII і раннього XVIII століття. На бізань-щоглі латинське вітрило. На бушприті є блінда-стеньга (пряме вітрило, закріплене під бушпритом), тобто вертикальне рангоутне дерево, що стоїть на бушприті. Форма корпусу також дуже хороша. Це справді щось дуже схоже на флейт XVII століття. Інша річ, що вже у XVIII столітті такі судна вийшли із вжитку. І оскільки тут різні часи трохи змішані, то, можливо, воно не мало зустрічатися з судами інших, пізніших типів. Але, в принципі, сам собою флейт у Корсарах хороший.

Кораблі Корсари Кожному своє: Шнява

Наступне судно – це шнява. У принципі це двощоглове судно, прототип брига. Але в цьому випадку ми бачимо знову щось на зразок флейта, але тільки з прямішим корпусом без видатної кормової надбудови. Тому швидше я б сказав, що це різновид флейту, але просто пізніший.

Кораблі Корсари Кожному своє: Бриг

Переходимо до брига у Корсарах ККС. Це нормальний бриг, тут все більш-менш так, як треба. Хоча класичний бриг не мав прямого грота, тобто нижнього прямого вітрила на грот-щоглі. В цьому випадку грот-щогла - це друга щогла, перша щогла — фок-щогла. Але, в принципі, на ранніх модифікаціях бригу це вітрило могло бути, тому і форма корпусу і вітрильне озброєння тут майже ідеальні.

Кораблі Корсари Кожному своє: Бригантина

Що стосується бригантини Белль четвертого класу у грі Корсари, її теж можна прийняти за непоганий варіант. Тут прямі вітрила на фок-щоглі та косі на грот-щоглі. Тобто я якось вірю в цю бригантину, вона схожа на справжню.

Кораблі Корсари Кожному своє: Військова шхуна

Далі ми бачимо серед кораблів Корсарів кожному своє військову шхуну. Тут вирішили зобразити так звану марсельну шхуну, тобто шхуну, яка несе косі вітрила, але має марсель: по одному порівняно невеликому прямому вітрилу на обох щоглах. Цей тип відомий, але тоді його треба було просто назвати "марсельна шхуна", а не "військова шхуна". Але, можливо, тут далися взнаки якісь помилки перекладу. Це судно я також схвалюю.

Кораблі Корсари Кожному своє: Легка шебека

Далі йде легка шебека. Вона дійсно є шебекою, причому трищогловою, яка не так часто зустрічалася, як двощогла. Це легке судно середземноморського басейну, озброєне латинськими вітрилами, яке використовувалося як піратами та контрабандистами, так і у флотах, скажімо Іспанії, для боротьби з піратами та контрабандистами. Ну і в грі Корсари форма корпусу з таким характерним ютом, що нависає, з досить коротким бушпритом, все це викликає довіру.

Кораблі Корсари Кожному своє: Патрульний бриг

Далі ми бачимо ще один корабель Корсарів: Кожному своє — патрульний бриг. Це приблизно такий самий бриг, як і той, про який я говорив раніше. Я все ж прибрав би з нього нижній прямий грот, а так бриг цілком задовільний.

Кораблі Корсари Кожному своє: Приватирський Кеч

Приватирський Кеч у Корсарах ККС — це питання, звичайно, складне, тому що словом "кеч" називалися різні судна. Так могли називатися легкі судна прибережного плавання, які використовувалися в Ла-Манші та біля берегів Англії. А могли кечем називатися, особливо на англійському флоті, судна, на яких ставилися 2-3 мортири. Вони називалися "бомбардирські кечі" і використовувалися для обстрілу берегових об'єктів. При цьому характерною рисою кеча була велика грот-щогла, а мала щогла на кормі — бізань-щогла.

Хоча завжди виникає суперечка як називати щогли двощоглового судна: керуючись їхньою висотою або керуючись їхнім положенням на палубі. Ну і якщо це бомбардирський кеч, то в нього треба відтягнути грот-щоглу ближче до корми, бо мортири ставилися перед цією щоглою. Але якщо автори гри Корсари мали на увазі таке легке судно прибережного плавання Південної Британії, то таке судно цілком припустиме. Хоча мене трохи бентежить надто низька бізань-щогла, тому що виникає питання: чому така різка різниця між двома щоглами по висоті.

Кораблі Корсари Кожному своє: Галеон

Тепер подивимося на галеон у Корсарах: Кожному своє. Він нагадує надто масивний за мірками пізньої вітрильної доби вітрильний корабель XVI або початку XVII століття. Хоча я повинен сказати, що в масовій свідомості вважають, що галеон повинен мати високу кормову надбудову, бути масивним і неповоротним. Хоча насправді цю високу кормову надбудову мали судна, які називалися "нао", власне просто кораблі, або "каракки".

Але галеони якраз отримали свою назву від того, що їхній корпус нагадував галеру, тобто вони були досить низькі і рівні за архітектурою. Тому, в цьому випадку, це швидше "нао" чи "каракка". Але, з таким небагатим вітрильним озброєнням, характерним для XVI століття, на якесь судно XVI століття зійде. Єдине, що псує картину, гарматні порти, низько пронизані біля води. На судах того часу воліли прорізати все-таки вище, бо чим нижчі гарматні порти, тим більше шансів, що ви не зможете їх відкрити через хвилювання.

Кораблі Корсари Кожному своє: Каравела

Тепер каравела. Каравела в Корсарах Кожному своє являє собою аж чотирищоглове судно з прямими вітрилами на фок-щоглі і латинськими вітрилами на інших щоглах, але і досить розвиненими надбудовами. Чесно кажучи, я вважаю, що каравела — це все ж таки невелике судно прибережного плавання Іспанського регіону. Для нього характерні латинські вітрила і досить легкий корпус без потужної надбудови.

Але нагадаю, що у Колумба, у його знаменитій ескадрі каравелою, було маленьке судно "Нінья", тому що в перекладі з іспанської це означає "дівчинка" або "маля". Тоді як два інші кораблі, "Санта-Марія" та "Пінта", були судами довшими за старший клас. Але в цю каравелу я не вірю. Тим більше я не вірю в низько прорізані гарматні порти, до того ж чомусь згруповані по парах. Це абсолютно нелогічне розташування гарматних портів, тому цю каравелу Рояль ми відкидаємо.

Кораблі Корсари Кожному своє: Карака

Далі йде карака Конкеран. Це типова карака XVI століття, я б сказав, просто зразкова. Вона має високі надбудови в носі й в кормі, причому в носі вони навіть розмахнулися. Ці надбудови служили палубами для стрільби абордажних команд, у часи, коли абордаж був головним засобом морського бою як і у піратів, і у державних флотів XVI століття. І порівняно мізерне вітрильне озброєння на трьох щоглах з латинським вітрилом на бізані дуже характерно на великих суднах XVI століття.

Тут все чудово і немає жодних претензій до розробників гри Корсари: Кожному своє. Але, якщо сильно прискіпуватися, то можна помітити занадто піднятий бушприт і занадто підняте пряме вітрило на ньому. Хоча і цьому можна знайти пояснення: так високо підіймати це вітрило, можливо, потрібно для того, щоб корпус не створював вітрову тінь і вітрило працювало нормально. Тому карака приймається.

Кораблі Корсари Кожному своє: Корвет

Далі йде корвет. Я вже говорив про те, що у грі Корсари ККС є змішані типи суден, які ніколи не плавали одночасно морем. І корвет – це тип, що склався наприкінці XVIII ст. Але це термін французький та американці його називали шлюпами. Тут абсолютно дарма встановлено латинське вітрило на бізань-щоглі, тому що латинські вітрила уже в середині XVIII століття перестали застосовуватися на військових кораблях. Цілком безглуздо виглядає на корветі пряме вітрило на бушприті. Але, якщо вважати, що це не корвет, а якийсь фрегат першої половини XVIII століття, тоді, можливо, ці елементи і будуть виправдані.

Кораблі Корсари Кожному своє: Пінас

Наступний корабель, який бачимо в Корсари Кожному своє — це пінас Еміно. Це таке цілком нормальне судно XVII століття з блінда-стеньгою та латинським вітрилом на бізань-щоглі, з досить характерною формою корпусу. До речі, приблизно таку корму корпусу мали галеони, з кормою, що досить плавно підіймається, за відсутності виражених надбудов у кормовій частині.

Кораблі Корсари Кожному своє: Полакр

Тепер перейдемо до полакра Лер'є. Мене дуже бентежить поєднання латинського вітрила на фок-щоглі з прямим озброєнням грот-щогли. Я не знаю, що розробники гри Корсари: Кожен свій (ККС) хотів цим сказати. Ймовірно, це спроба якось розвинути ідею шебеки. Цілком можливо, що подібні досліди проводилися у середземномор'ї у французькому чи іспанському флоті. Але подібний тип вітрильного озброєння тому, який показаний тут, я не пригадаю на реальних суднах. Хоча, в принципі, не можна відкидати, що якісь випадки таких експериментів були.

Кораблі Корсари Кожному своє: Шебека

Далі ми маємо ще одну шебеку — шебека Гампет. Це гарна трищоглова шебека. Хоча незрозуміло, чому всі шебеки трищоглові, розробники Корсарів могли б зробити і двощоглову. Тут показаний навіть такий характерний навіс у кормовій частині, підкреслено, що корпус шебеки дуже близький до корпусу галери. Так, але тоді тут треба було робити його трохи вужчим й наголошувати, що це дуже швидкохідне судно, хоч і не дуже поворотке. Воно призначене для порівняно закритого басейну Середземного моря. Тому що для того, щоб витримувати океанську хвилю, корпус має бути скоріше близький за формою до розрізаного вздовж курячого яйця, тобто мати досить велику ширину і бути не дуже довгим.

Такий корпус добре протистоїть хвилям. А, якщо ми збудуємо дерев'яне судно довгим і вузьким, на зразок галери, воно погано протистоятиме хвилям, його заливатиме і є загроза розлому цього корпусу на хвилі. Тому якщо ви відпрацьовуєте тему легкого середземноморського судна, робіть корпус подовженим і низьким. А якщо ви відпрацьовуєте ідею океанського судна, то тоді його потрібно робити коротшим і ширшим. Але тут автори Корсарів ККС намагалися досягти якогось дивного компромісу.

Кораблі Корсари Кожному своє: Малий фрегат

Тепер серед кораблів Корсарів: Кожному своє бачимо малий фрегат Формідабль. Вітрильне озброєння натякає на те, що це початок ХІХ століття. Причому тут і корпус пофарбований так, як почали фарбувати лише за часів Наполеонівських воєн: широка біла смуга по чорному корпусу. Таке забарвлення з широкою білою або жовтою смугою склалося в англійському флоті і остаточно було затверджено після закінчення Наполеонівських воєн. Ну а десь у 20-ті роки XIX століття ця мода проникла на решту флотів, і вже в 30-60-і роки XIX століття практично всі кораблі фарбували таким чином. Потім таке чорно-біле забарвлення перейшло і на парові кораблі.

Єдине, що мені не подобається в цьому фрегаті — у нього навіщось до фок-щогли та грот-щогли прироблені гафелі, тобто похилі рангоутні дерева, що кріпляться одним кінцем до щогли, і на них поставлені косі вітрила. У реальному світі гафель стояв тільки на бізань-щоглі і тут він правильно показаний. Загалом, там унизу має бути гіг — горизонтальна колода, яка відтягує нижній край вітрила — нижню шкаторину. А ось гафелі на фок-щоглі та грот-щоглі виглядають абсолютним маренням. Між фок і грот-щоглою чи грот-щоглою та бізань-щоглою можна було поставити стакселі, тобто косі вітрила, розтягнуті на тросах, а не на гафелях. Тому ці гафелі потрібно обов'язково прибрати. А так, загалом, фрегат нормальний.

Кораблі Корсари Кожному своє: Важкий полакр

Тепер у нас з'явився важкий полакр Кепабль. Тут я можу тільки повторити те, що я сказав загалом про полакра у Корсарах: можливо такі дивні кораблі десь і зустрічалися, але я не можу сказати, що десь їх бачив.

Кораблі Корсари Кожному своє: Навіо

Навіо Лер'є у грі Корсари: Кожному своє дуже схожий на стандартний корабель XVI - початку XVII ст. Тут все непогано. Єдине, що бушприт має утлегар (додаткове дерево, що продовжує бушприт уперед та вгору). Але це анахронізм. Якщо брати судна подібного типу XVI — початку XVII століття, вони несли блінда-стеньгу, тобто вертикальне дерево рангоутне на бушприті, а не утлегар. Взагалі утлегар тут зайвий, він занадто довгий. Такі довгі бушприти на той час не застосовувалися. Хоча, загалом, це судно у грі Корсари виглядає досить пристойно. Якщо відламати утлегар, то решта буде, мені здається, цілком пристойним. Можливо, можна було зробити трохи меншим латинське вітрило на бізань-щоглі, але це вже справа смаку.

Кораблі Корсари Кожному своє: Ост-Індієць Сюрпренонт

Далі в грі Корсари ми бачимо корабель Ост-Індієць Сюрпренонт, і це непогане судно для XVII століття. У нього є блінда-стеньга, латинське вітрило на бізань-щоглі, схожий корпус. Я можу його лише схвалити.

Кораблі Корсари Кожному своє: Важкий Галеон Ампорте

Наступний корабель Кожному своє – це важкий Галеон Ампорте. Тут зроблено спробу передати реальний випадок XVI століття, коли на великих трищоглових кораблях намагалися ставити четверту щоглу на самій кормі з латинським вітрилом. Загалом це цілком можливо, хоча, я б не називав це галеоном, говорячи про форму корпусу. Я назвав би це каракою чи нефом.

Кораблі Корсари Кожному своє: Важкий Фрегат

Далі ми маємо Важкий Фрегат. Але мені вкрай не подобаються ці назви в Корсарах ККС: Важкий Фрегат, Важкий Галеон, бо це перенесення термінології парового флоту. Ось можна сказати "важкий крейсер", але для вітрильного флоту "важкий", "легкий" не застосовувалися для того, щоб позначити якісь підкласи суден чи кораблів.

Я нагадаю, що терміном "корабель" позначалося тільки трищоглове судно і назвати дво- або однощоглове судно кораблем не можна було. На цьому важкому фрегаті цілковитою дурницею це те, що одночасно є і блінда-стеньга, і клівер або стаксель (косе трикутне вітрило між бушпритом і фок-щоглою). Це абсолютно неможливо, тим паче так високо поставлене. Якщо прибрати ці косі трикутні вітрила, то в іншому це можна визнати фрегатом початку XVIII ст. Але, можливо, треба було зробити коротшою бічну надбудову і довшою кормову, дотягнути її до грот-щогли. Але загалом це має право на існування.

Кораблі Корсари Кожному своє: Фрегат Сюфізант

У нас є ще один фрегат Сюфізант у грі Корсари. Він нагадує такий правильний фрегат кінця XVII — початку XVIII століття. Я не маю навіть до нього особливих претензій. Але там, якщо придивитися, можливо, низько прорізані гарматні порти. Але це може бути пов'язано з якимись особливостями графіки в даній моделі.

Кораблі Корсари Кожному своє: Швидкий фрегат Енфонт

Швидкий фрегат Енфонт. Фрегатом це назвати не можна, тому що у грі Корсари: Кожному своє ми бачимо дві артилерійські палуби. Це, безумовно, лінійний корабель, але поєднання латинського вітрила на бізань-щоглі з кліверами на бушприті, причому дуже розвиненому бушприті з утлегарем, викликає сумніви. Тому що треба щось одне вибирати.

У ті часи, коли бушприти виглядали так і були розвиненими, несли багато кліверів, замість латинського вітрила на бізані було гафельне вітрило. А коли була латинська бізань, тоді несли блінда-стеньгу і несли менше вітрил на бушприті. Але, в принципі, це можна визнати за якийсь 54-гарматний лінійний корабель XVIII століття. Мене дивує, чому не можна було просто написати типи лінійних кораблів відповідно до кількості гармат на них, ну оскільки це так і було в XVIII-XIX століттях. Навіщо треба було вигадувати якісь спеціальні назви?

Кораблі Корсари Кожному своє: Військовий корабель Рояль

Військовий корабель Рояль першого класу. Він двопалубний, це означає, що він містить від 54 до 80 гармат. Він має блінда-стеньгу, тобто це відсилає нас знову до XVII — початку XVIII століття. Але мені тут дуже не подобаються гігантські нижні вітрила та гігантські марселі. Їх розробникам Корсарів треба було трохи зробити трохи меншими.

Але марселі такої висоти могли бути у певний час, а ось нижні вітрила однозначно потрібно було б зменшити і обов'язково зробити третій ярус вітрил — стакселі. Тому що у XVIII столітті трищоглові судна несли триярусне вітрильне озброєння. Щодо забарвлення, то тут немає жодних претензій, бо у XVIII столітті кораблі фарбували як завгодно, кольори могли бути такі, які підказувала фантазія їхнього командира. Тим більше, що фарбували з найчастіше коштом самого командира корабля.

Кораблі Корсари Кожному своє: Військовий корабель Калеуче

Далі ми маємо військовий корабель Калеуче. Може, це так потрібно в грі Корсари кожному своє, але він якийсь дуже брудний і рваний. Можливо тут є якийсь задум авторів. На мій погляд, це просто не дуже добре намальований лінійний корабель. Поєднання кліверів на бушприті з латинським вітрилом на бізань-щоглі все-таки викликає деякі сумніви.

Кораблі Корсари Кожному своє: Лінійний корабель Бізар

Далі у грі Корсари ми бачимо лінійний корабель Бізар. Але це спроба зобразити вже якийсь трипалубний лінійний корабель. І тут художники Корсарів ККС припустилися значної помилки, тому що вони намалювали блінда-стеньгу, але при цьому гафельне вітрило на бізань-щоглі. Потрібно щось одне: або блінда-стеньга, або гафельне вітрило.

Знову ж потужні два стакселі, розтягнуті між блінда-стеньгою і фок-щоглою. Але вони не застосовувалися, тому що блінда-стеньга, тобто вертикальне дерево на бушприті, стояла досить ненадійно і відмовилися від неї саме тому, що вона стояла не дуже міцно. Її було неможливо розтягнути до чогось, а тому кріпити на неї ще додаткові косі вітрила було вершиною самовпевненості. Але й форма корпусу звичайно відсилає нас вже до другої половини XVIII століття, коли кораблі стали мати пряміший корпус. Але тут дуже великий гальюн (звіс на носі для встановлення носової прикраси судна), він вражає своїми розмірами.

Кораблі Корсари Кожному своє: Лінійний корабель Волянт

Тепер у нас є лінійний корабель Волянт. Тут з вітрильним озброєнням все порівняно непогано, за винятком того, що я додав би третій ряд вітрил. І тут досить грубо намальований корпус, він якийсь квадратний. Треба розуміти, що вітрильні судна мали досить "зализані" корпуси і було мало прямих кутів, не зважаючи на те, що вони будувалися з дерева. Вони будувалися у досить витончених формах. Мені ріже око квадратна бакова надбудова, яка, можливо, була б доречною на пароплаві, а не на вітрильному судні.

Кораблі Корсари Кожному своє: Лінійний корабель Реномме

Лінійний корабель Реномме — це великий трипалубний корабель і, судячи з корпусу, він має близько 100-гармат. Але знову ж таки ще страшнішого розміру гальюн і знову ж таки поєднання блінда-стеньги з гафельним вітрилом на бізань-щоглі. Цього не треба було робити у грі Корсари кожному своє. Хоча вітрила тут і триярусні, але вдарилися в іншу крайність: марселі занадто короткі. Їх треба було робити вдвічі вищими, тоді як вітрила третього ярусу потрібно було робити значно меншими.

Сподіваємося, цей матеріал виявився для вас корисним!

Дізнатися більше про проєкт Corsairs Legacy – Historical Pirate RPG Simulator, а також додати його до списку бажаного можна на сторінці гри у Steam.